Автократія в демократії

2,5 роки Зеленського пройшли під пильним оком камер журналістів. Проте чи готовий президент до такої уваги до своєї персони? Адже переслідування неугодних говорить про те, що він не хоче чути критики у свою сторону. Тож наша команда вирішила з’ясувати, як саме в ОП розбираються з тими, хто не подобається.

Верховна рада України та офіс президента вже пройшли свій екватор у 2 з половиною роки. Скандали та інтриги стали візитівкою владних органів.
Та одне правило гри влади ще гірше – переслідування “неугодних”: від журналістів та активістів і до колег-політиків.

У 2019-му році Володимир Зеленський під час своєї інавгураційної промови наголошував на необхідність дотримання законів, говорив про рівні правила для всіх і обіцяв побудувати країну чесних людей та політиків

Проте, з часом стало зрозуміло: правила гри не для всіх!
А силові структури та владні повноваження можна використати проти неугодних.

Пресконференція Президента, присвячена середині каденції. Кілька годин Володимир Зеленський відповідає на питання журналістів, але дехто з медійників вирішив влаштувати гаранту холодний душ.

Замість того, щоб отримати відповідь, журналіст вимушений вислуховувати звинувачення в смертях військових.

У відповідь на закиди, Юрій Бутусов пообіцяв позиватися в суд на президента.

Та вже через 2 дні після пресконференція державне бюро розслідувань оголошує про відкриття кримінального провадження проти Юрія Бутусова. Мовляв, викладені їм як журналістом матеріали шкодять безпеці України. В професійній діяльності журналіста слідчі знайшли ознаки планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни.

Проте, будь-яку причетність до цієї справи в ОП заперечують, а позаштатний радник Єрмака, Олексій Арестович, використовує своєрідну риторику до журналіста

Подібні слова від представника офісу президента нагадують за причинно-наслідковим зв’язком іншого президента, ворога України – Володимира Путіна

Особиста неприязнь до журналістів спіткала і Михайла Ткача, журналіста-розслідувача видання “Українська Правда”. Примітно, що саме Михайло Ткач з трибуни Верховної Ради заявляв: журналісти в Україні – найбільш незахищені, адже постійно потерпають від неадекватної реакції на їхню роботу.

Саме у 2019 році після гучної історії з юристом Андрієм Портновим, котрий виклав особисті дані водіїв знімальної групи “Схем”, Михайло, виступив зі зверненням.

Цій розмові передувало розслідування Української правди святкування Володимиром Зеленським дня народження Андрія Єрмака на державній дачі президента у Гуті, хоча представники ОП заперечували присутність президента на святкуванні.

Про тиск на журналістів також говорять і в стінах Верховної Ради.

Володимир Зеленський не гребує і тиском на політичних опонентів. Нардеп тоді ще від “Слуг народу” Гео Лерос
опублікував свого часу плівки, на котрих Денис Єрмак, брат голови офісу президента, “торгує” посадами у високих кабінетах.

Реакція на скандальні плівки не забарилася. Та замість звільнення Андрія Єрмака, – нардепа Гео Лероса виключили з лав партії. І завели на нього справу – за наклеп.

І це не єдина підозра у відношенні Лероса, інша – за показ середнього пальця президенту, що суд розцінив як образу інституту президента. З точки зору закону і моралі, – це правильно,- проте після всіх викриттів Леросом, за словами експертів, це може свідчити про особисту образу президента.
Сказав в очі Зеленському, що про нього думають українці

Помста за образу не оминула й опонентів влади. Нардепу від “Європейської солідарності” Софії Федині та волонтерці Марусі Звіробій інкримінували статті за заклики до повалу конституційного ладу та погрози президенту через цей стрім:
Кадри Звіробій і Федини.

Використання правоохоронних органів для переслідування опонентів стало не винятком, а правилом влади Зеленського. Команда Бігус.Інфо розслідувала війну Офісу Президента та київської міської адміністрації, яку уособлює Віталій Кличко. Хвиля повальних обшуків у комітетах адміністрації Києва підтверджує бажання Зеленського впливати на зростаючі рейтинги Кличка та його можливі амбіції на пост президента.

І така політика тягне за собою тяжкі наслідки, а влада концентрується в одних руках, що є ознакою розвитку авторитарних настроїв сьогоднішнього офісу президента та монобільшості.

Політика президента, який йшов від народу, стала більше нагадувати не Голобородька, а Януковича, адже публічна критика Зеленського стає запорукою заведення кримінальних справ. І коли переслідують свободу слова, вже не до свят…

Справи проти активістів та журналістів, проти політичних опонентів, концентрація влади в руках Офісу Президента, сумнівні люди в оточенні – це сьогоднішнє обличчя української влади. З усіма її плюсами та мінусами. І не найменша роль у формуванні цього іміджу належить і самому Володимиру Зеленському. І саме з такими висновками команда “Махінацій” підбиває підсумки політичного року.